Наш мозок – не комп’ютер, а інтернет

#мозок

«Мені потрібне перезавантаження», «Намагаюся знайти в мозку потрібну інформацію»… Ці та схожі фрази говорять про те, що більшість людей сприймає мозок як комп’ютер. Однак найновіші дослідження свідчать – наш мозок значно складніший. Доктор філософії, невролог Даніель Грехем у своїй новій книзі «Інтернет в твоїй голові» пояснює, чому порівняння мозку з комп’ютером може нашкодити людству.

Нещодавно у Clubhouse Ілон Маск похвалився, що вживив у мозок мавпі безпровідний імплантат, і тепер, за його словами, «вона щаслива», адже може грати у відеоігри силою розуму. А згодом і його подруга Граймс у Twitter заявила про готовність до такої операції.

Ідея інтерфейсу «мозок – комп’ютер» вже давно цікавить багатьох дослідників та керівників компаній, таких як Neuralink Ілона Маска. А все тому, що ми занадто захопилися порівнянням нашого мозку з комп’ютером, стверджує доцент кафедри психологічних наук в коледжах Хобарта та Вільяма Сміта Даніель Грехем. Він закликає не применшувати значення та можливості людського мозку і попереджає про небезпеку такого шляху розвитку.

Читайте також: Тренуємо логічне мислення. Лайфхаки від експерта

Людина-кіборг

Історія вже знає спроби створення мозкових інтерфейсів. Невролог Філ Кеннеді прославився в 1998 році, коли він разом з нейрохірургом Роєм Бекеєм вживив в мозок пацієнта електроди для передачі сигналів комп’ютеру. Паралізований пацієнт навчився водити курсором по екрану та набирати повідомлення (функція клацання активувалася, коли він ворушив плечем). До цього він міг спілкуватися тільки кліпаючи очима.

У 2014 році Філ Кеннеді вирішив імплантувати електроніку у власний мозок. Операцію довелося робити в південноамериканському Белізі, оскільки жоден американський нейрохірург не погоджувався її проводити. Протягом декількох тижнів після імплантації Кеннеді страждав від глибокої втрати мови, а також від проблем з моторикою. Дослідження тривало декілька місяців, і в 2015 році передатчик вилучили, а електроди так і залишили всередині мозку, оскільки так було безпечніше.

У Філа Кенеді так і не вийшло стати кіборгом. Він керувався хибною комп’ютерною метафорою, що обчислення нашого мозку можна безпосередньо прослуховувати, читати та вдосконалювати. Врешті-решт він відновив мову, але його самоекспериментування мало в чому призвело до збільшення розуміння мозку.

Трансгуманізм

Використовувати технології, щоб контролювати еволюцію людини, закликають трангуманісти. Рух отримав підтримку серед мільярдерів Кремнієвої долини та деяких найбільших компаній світу. Трансгуманісти вірять, що ми можемо подолати старіння як причину смерті, що технології мають зміцнити наші тіла і розширити наш розум, і що врешті-решт ми повинні злитися з машиною, приводячи самих себе у відповідність до наших більш високих ідеалів. Рух заснований на механічному погляді на людське життя, де людські істоти – це пристрої, і вони мають стати кращими версіями самих себе: більш ефективними, більш потужними, більш корисними.

Однак журналіст Марк О’Коннелл у своїй книзі «Штучний інтелект і майбутнє людства» приводить й інший погляд: виступаючи за повне звільнення від біології, трансгуманізм веде до поневолення технологіями. Він відвідує найвідоміший у світі кріонічний завод, виявляє підпільний колектив біохакерів, які імплантують електроніку під шкіру, щоб покращити відчуття та знаходить групу вчених, які прагнуть захистити людство від штучного суперінтелекту.

Мозок-інтернет

У неврології метафора мозку як комп’ютера була визначальною протягом більшої частини сучасної епохи. І призвела до того, що неврологи почали все частіше переоцінювати свої припущення щодо роботи мозку. Сьогодні нам потрібна нова метафора, переконаний Даніель Грехем і пропонує власну парадигму розуміння мозку.

Він стверджує, що мозок не схожий на окремий комп’ютер, це система зв’язку, як інтернет. Він управляє динамічним потоком інформації по всій своїй мережі. На підтвердження цього вчений наводить приклад роботи пам’яті. Адже наші спогади не фіксують минулі події з повною точністю так, як це робить комп’ютер. Щоразу, коли ми щось згадуємо, спогад змінюється під впливом складного асоціативного ряду, тому кожного разу це новий спогад, відмінний від попереднього.

Звичайно, ми ще не розуміємо, як метафора «мозок-інтернет» може допомогти неврології розгадати механізми маршрутизації мозку. Однак виділення подібності з архітектурою інтернету може відкрити нові шляхи для досліджень та допомогти розкрити найглибші таємниці нашого мислення.

Читайте також: Як навчитись гнучкому мисленню?

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *