Лідерство – це команда, а не лідер

#лідер

Як подолати синдром самозванця, коли ви не впевнені, що можете керувати? Як висловлювати критику? Як карати та як винагороджувати? Джоко Віллінк десятки років був керівником у військах спецпризначення ВМС США. Його книга «Стратегія і тактика лідерства» допомагає прийняти теорію лідерства, швидко перевести її у стратегію, а потім застосувати в дію на тактичному рівні.

З огляду на військове минуле, можна було б очікувати, що Джоко Віллінк проповідуватиме жорсткий та агресивний стиль керівництва. Але це не так. Як пише автор, найгірший керівник, у якого він коли-небудь служив морським тюленем, був дуже агресивним. Крім цього, він завжди вважав чужі ідеї гіршими за власні. Його марнославство вплинуло на ефективність взводу і, зрештою, призвело до того, що цей керівник втратив роботу. 

Боси, які не дозволяють іншим ставити під сумнів їх судження, не матимуть успіху, переконаний Джоко Віллінк. А завищене его, швидше за все, перешкоджатиме здатності лідера ефективно керувати командою. Адже такі лідери більше турбуються про власний успіх, аніж про керівництво людьми, яких вони очолюють. 

Читайте також: Як пандемія змінила лідерство

Високі вимоги до себе

Ратуючи за контроль над власним его, автор йде ще далі й називає невід’ємною частиною успішної команди високий ступінь смирення лідера. Він дає приклад вправ для лідера на кшталт збору з підлоги гільз від куль після тренувальної стрільби. За словами Джоко Віллінка, час від часу допомагаючи команді в роботі на низькому рівні, ви зможете краще зрозуміти всіх членів команди. 

Іншою невід’ємною рисою лідера автор називає вміння вибачатися. Деякі лідери стверджують, що вибачення свідчить про слабкість. Віллінк навпаки вважає, що невміння вибачатися є ознакою невпевненості в собі. І найголовніше – автор виступає за абсолютну відповідальність лідера, незалежно від ситуації. Лідер за Віллінком ніколи не звинувачує інших, коли щось йде не так, розуміє, що кожна проблема має коріння в ньому і в тому, що він робить, і не очікує, що підлеглі візьмуть відповідальність на себе.

Замість звинувачувати, автор радить погодитись з тим, що невдачі будь-кого з вашої команди пов’язані з вашими недостатньо чіткими вказівками. Крім цього, керівник ніколи не повинен жалітися на зовнішні фактори, які не піддаються контролю. Ваш варіант як керівника – лише визнати невдачу та вдосконалюватись.

Військові вправи

Окрім бути жорстким до себе, лідер повинен ще й керувати ситуацією, а це вимагає приборкання емоцій. Ви повинні вміти володіти собою, навіть якщо вам здається, що ваша голова вибухне від гніву.  

Для вироблення навиків управління емоціями Віллінк пропонує декілька військових вправ. Зокрема, щоб мозок зміг взяти верх, потрібно підняти підборіддя і глибоко дихати. Це зробить вищим ваш рівень зору і дозволить оглянутись навколо. Іншою вправою є «крок назад». Під час виконання військових завдання крок назад дозволяє оглянути довкілля і вести загін безпечнішим шляхом. Однак відступ від ситуації стосується не лише битви. Відмежування дозволяє позбутися емоцій, зрозуміти ситуацію та прийняти краще рішення. 

Віллінк вважає, що вродженого лідера не існує. Кожна людина може стати досвідченою в тому, що вона робить. Це особливо актуально для лідерів, які борються із синдромом самозванця. Вам може здаватися, що ви не маєте вроджених навичок керувати, але замість того, щоб нервувати через це, працюйте над саморозвитком.

Дисципліна дорівнює свободі

Кожен член команди має усвідомлювати важливість кожного завдання і загальну мету команди, переконаний Віллінк. Це є фундаментальним для успіху. Він наводить приклад підготовки морських котиків, яких вчать децентралізованому командуванню. Ідея полягає в тому, що кожен член команди може керувати в разі потреби, і вони про це попереджені. Віллінк вважає, що лідери не повинні бути єдиними, хто здатен керувати. Керівник визначає цілі команди, а члени команди створюють плани, які відповідають цим цілям. Це забезпечує мотивацію. Люди будуть з більшою готовністю виконувати завдання, якщо це була їхня власна ідея. 

Коли деякі керівники чують, що вони повинні піклуватися про свою команду, вони думають, що повинні забезпечити комусь комфорт. Зовсім ні. Справжній керівник усвідомлює, що піклування про здоров’я, результати та добробут своєї команди вимагає передусім дисципліни. Віллінк підкреслює, що відсутність дисципліни – шлях до низької продуктивності команди. Він називає дисципліну свободою, яка веде до ефективності лідерства.

Керівництво за Віллінком – дещо ідеалізований баланс скромності та завзяття. Його книга якнайкраще підійде молодим перфекціоністам та романтикам лідерства, яким ще не знайоме «вигорання» та які не втратили віри в супергеройство. Зрештою, автор лише ділиться з нами практиками, яких він навчився від військових. Можливо, саме вони допоможуть комусь не лише грати у лідерство, а й вигравати.

Читайте також: «Три кити» сучасного лідера або якості сильної особистості. Як їх розвинути в дитині

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *