Синдром втраченого часу, або Чому час важливіший за гроші

Фразу «Час – це гроші» приписують Бенджаміну Франкліну, який у 18 столітті видав однойменну книгу. У нинішньому стрімкому світі для багатьох час став важливішим за гроші. Як не стати заручником втраченого часу – читайте у нашій статті.

Ще з 19 століття психологам відомий синдром втрачених можливостей або FOMO (від англійського «Fear of missing out») — нав’язлива боязнь пропустити цікаву подію, можливість або матеріальну вигоду. За деякими даними, страх пропустити щось важливе відчувають 56% усіх людей. У наш час цей синдром неабияк «підігрівають» соціальні мережі. Щодня переглядаючи новини із життя наших друзів, ми несвідомо підлаштовуємося під чужий ритм життя, намагаючись відповідати їхньому статусу.

Однак і без соціальних мереж світ так швидко змінюється, що у сучасної людини задач у повсякденному житті невимірно більше, ніж було 50 чи навіть 20 років тому. Цілком виправданий страх не встигнути все породив новий синдром сучасності – синдром втраченого часу.

Тривога про час

Існує певна парадигма, яка змушує нас тривожитися про час, що спливає, і саме ця тривога «сковує» нас, провокуючи бездіяльність і ще більшу втрату часу. Ось як описує свій стан блогерка Адріана Сім: «У мене бувають хронічні болі і тривожність. Мій статус-кво – заглушувати біль і відволікати себе прокрастинацією. У найгірші дні навіть таке просте завдання, як запустити прання, наштовхується на крайній опір. Моє тіло стає млявим, а розум кричить: «Як мені це зробити? Я просто не можу». І я цього не роблю».

Письменник Кріс Гійбо зазначає, що FOMO зосереджується на теперішньому («Щось відбувається без мене!»), тоді як тривога про час стосується і минулого, і сьогодення, і майбутнього. «Ви відчуваєте жаль щодо минулого, відсутність ясності щодо майбутнього і загальну неорганізованість в сьогоденні, – говорить він. – Це і є тривога про час. Ми знаємо, що повинні жити так, ніби у нас мало часу (тому що так і є), але ми не завжди знаємо, як це зробити. Тому з’являється тривога».

Чому час важливіший за гроші?

Згідно з дослідженнями біхевіористки і професорки Гарвардської школи бізнесу Ешлі Уїлланс, люди, які говорять, що час для них важливіший за гроші, відчувають себе більш щасливими. Вони менше схильні до стресу і більше задоволені своїми соціальними відносинами. Також люди, які цінують час більше грошей, частіше бувають продуктивними і творчими, бо витрачають час на побудову нових стосунків і відновлення сил.

Існує упередження про те, що тільки багаті люди можуть дозволити собі ставити час на перше місце. Це не зовсім так, переконана Ешлі Уїлланс. Щоб зберегти час, потрібно розправитися з пастками, в які воно потрапляє. Вона приводить приклад постійних звуків повідомлень і те, як вони заважають в моменти відпочинку. Ця технологічна пастка розбиває наш дорогоцінний час на тисячу розрізнених фрагментів, які Ешлі називає «конфетті часу».

Дослідження, проведене у 2018 році, показало, що протягом одного робочого дня співробітник операційної підтримки в середньому використовує 35 різноманітних додатків і перемикається між ними більше 1100 разів. Але наш мозок не може продуктивно концентруватися на такій кількості завдань. На цьому наголошує і професор інформатики Кел Ньюпорт. У своїй книзі «Глибока робота» він пояснює, чому засилля незапланованих повідомлень не дає нам можливості якісно виконувати когнітивні функції.

Читайте також: «Назад до блокноту та олівця»: чому варто відмовитися від додатків, які вас контролюють

Авіарежим

«Кілька разів траплялося так, що я опинялася без зв’язку, коли йшла гуляти або телефон несподівано розряджався. Після цього я зрозуміла, що люблю бути недоступною, – розповідає Адріана Сім. – Я знаю, що більшість людей вже давно це роблять, але я тільки нещодавно дозволила собі в вихідний день включати на телефоні режим польоту або «не турбувати». Це дозволяє мені працювати або відпочивати, не відриваючись. Світ може почекати пару годин».

Довгий час експерти з продуктивності стверджували, що виділення часу для вирішення конкретних завдань – найкращий спосіб організувати свій день. Це найпростіший метод тайм-менеджменту, який пропонує розділити кожен день на тимчасові блоки і в кожен з них виконувати тільки певні, визначені заздалегідь завдання. Однак людям із синдромом втраченого часу важко змусити себе слідувати такій схемі. Одна з причин, через яку люди, які тривожаться через втрату часу, часто змінюють напрямок і збиваються з шляху, полягає в тому, що вони не впевнені, що саме їм робити, і що це принесе бажаний результат.

«Це життя, і ми не завжди можемо підпорядкувати його своїй волі. Нам потрібен час на бездіяльність. Нам потрібно привнести в наше життя трохи спонтанності», – говорить Адріана Сім.

Така концепція бездіяльності поширена в країнах Північної Європи. Нова тенденція – це ніксен, голландський термін, що буквально означає «нічого не робити» або «робити щось розслаблююче, що не має мети». І як не дивно, саме такий підхід може допомогти людям із синдромом втраченого часу. Адже якщо ми тривожимось, коли намагаємося наздогнати час, можливо, перестанемо тривожитись, коли зупинимось і не намагатимемося його наздогнати.

Читайте також: Як подолати тривогу: когнітивно-поведінкові методи